01.04.2004
Шнурковий вимикач часто вважають застарілим, але в окремих умовах він залишається зручним. Ним можна керувати витяжним вентилятором, локальним світильником, підсвічуванням дзеркала або обладнанням у місці, де звичайна клавіша на стіні незручна. Рішення має бути обґрунтоване функцією, а не звичкою.
Де його застосовують
Найчастіше шнуркові механізми встановлюють у санвузлах, коморах, підсобних і технічних приміщеннях. У вологій зоні корпус, кабельний ввід і спосіб монтажу мають відповідати умовам експлуатації. Вимикач не повинен розташовуватися там, де на нього потрапляє прямий струмінь води.
- перевірити ступінь захисту корпусу;
- розмістити шнур поза проходом і зоною відкривання дверей;
- забезпечити надійне кріплення до міцної основи;
- підібрати довжину шнура без небезпечних петель;
- залишити доступ до механізму для заміни;
- узгодити навантаження з номіналом контактів.
Механічний ресурс
На шнур регулярно діє ривкове навантаження. Слабке кріплення поступово розхитується, а занадто довгий шнур чіпляється за меблі чи сантехніку. Для вентилятора бажано перевірити, чи має механізм достатню комутаційну здатність і чи потрібен окремий таймер або датчик вологості.
Коли краще інше рішення
У житловому інтер’єрі звичайний вимикач, кнопка або автоматичний датчик часто зручніші. У санвузлі вентилятор можна пов’язати з освітленням або контролером вологості, але користувач має розуміти логіку роботи і мати можливість ручного вимкнення для обслуговування.
Розташування електрофурнітури варто погодити до початку оздоблювальних робіт і включити до електротехнічної частини проєкту.